• З’ясуйте причину страху та особливості боязкої  поведінки (форми прояву).
• Поступово привчайте малюка до того, що його лякає (якщо собака – поспостерігайте за ним здалеку, погодуйте разом, не наполягайте, щоб дитина його гладила).
• Програвайте ситуації, які лякають дитину, нехай вона візьме на себе роль персона­жа, якого боїться, в театральному дiйствi або гpi. Дорослий при цьому бере собі роль дитини i підказує їй доцiльнi моделі поведінки в різних ситуаціях.

• Намалюйте разом з дитиною те, що її лякає, запропонуйте малюнок страху комусь подарувати або викинути його. Придумайте, як перемогти чудовись­ко. Разом з малюком подумайте, можливо, собака, який злякав дитину, був голодний, самотній, хво­рий. Пожалійте його, знайдіть способи як допомогти тварині.
• Читайте книжки, показуйте мультфільми, які пропонують моделі сміливої поведінки в аналогічних ситуаціях. Якщо готового прикладу немає, придумайте його caмi.
• Не виявляйте своєї невпевненості в екстремальній ситуації: такий стан легко передається малюкові.

Отже, страхів в перші роки можна позбутися, якщо мама  поряд з дитиною, якщо в сім’ї домінує батько, якщо батьки  не ведуть боротьбу з упертістю, самі батьки упевнені в собі і здатні допомогти дітям в подоланні уявних і реальних небезпек.